Дивитися
https://www.youtube.com/watch?v=qDNdCXIu_Ew
1. Давнє місто й плани на день
У вступному записі Егіль згадує попередні події: ремонт машин, зустріч із Золотим Журавлем, лікування Анука в Месара та прибуття до Праксиса. Це підсумок минулого, а не нова експедиція до фортеці чи руїн.
У сучасних сценах найманці освоюються в столиці Хегірри. Палаци, храми й вежі стоять на значно давніших фундаментах. Після короткої сутички словами зі службовцем архівів Егіль зв’язується з Ануком через вушний передавач і пропонує знайти капітана Брахіра: вони хочуть з’ясувати, чи можна потрапити до покоїв Ксавіра прихованими ходами.
Тим часом Ярра, Азра та Іссія прощаються з Аюбом у кондитерській. Майстер відмовляється від плати й дає їм додаткові гостинці.
2. Відвертість Ярри та Азри
Під час прогулянки Азра розпитує Ярру, чому та покинула дім. Ярра пояснює це прагненням відновити велич свого роду, історичну справедливість і доступ до сили Аед через вірність старшій генолінії. Азра сумнівається в її поясненнях і хоче зрозуміти особисте бажання за словами про обов’язок. Ярра наполягає, що відповідає за свої рішення.
Розмова переходить до близькості й довіри. Азра обіймає Іссію та розповідає, що вони разом із дитинства: Іссія була рабинею, а після повернення зі служби Азра викупила її. Вона називає Іссію найдорожчою людиною й закликає Ярру не відгороджуватися від інших. Ярра вважає розслаблення передчасним.
Вони домовляються спершу знайти майстерню Шебезука, а потім розділитися: Азра з Іссією шукатимуть ігор і чуток, Ярра — Зандікуфа.
3. «Бронзовий щит» і капітан Брахір
Егіль та Анук знаходять корчму в напівзруйнованій вежі на межі верхнього й нижнього міста. Господар вітає озброєних чужинців, пропонує вино Золотого берега та частує раками. Під музику квазри гості тихо розмовляють і грають у шахи.
За столом Анук ділиться сумнівами щодо лояльності Ярри. Егіль також бачить її прагнення влади, але вважає, що її ще можна спрямувати й стати для неї авторитетними союзниками. Це їхні оцінки, а не доказ майбутньої зради.
Офіціант проводить їх до Брахіра на балкон. Капітан показує улюблений захід сонця над Червоною річкою, коли туман набуває янтарного кольору. Він захоплюється знайомством зі спектрами, а Егіль розповідає про службу та попередній катафракт.
Брахір каже, що відомі входи до ходів біля покоїв Ксавіра вже перевірені, обладнані датчиками руху й охороняються. Погоджується наступного дня вдень показати проходи й призначає зустріч біля входу до Княжої вежі, якщо не з’являться термінові справи. Цієї екскурсії в епізоді ще немає.
Капітан розповідає про недавню пожежу, знищений сховок контрабандистів, спалені катери та приблизно дванадцять тіл. Припускає зарікарське походження загиблих, але не знає нападників. Також згадує напади на рудні конвої незвично близько до столиці. Егіль окремо доручає розвідникові розпустити чутку, ніби Ксавір уже прибув; це навмисне повідомлення, а не підтверджене прибуття.
4. Майстерня Шебезука й суперечливі свідчення
Ярра, Азра та Іссія спускаються до нижнього міста повз храмові сади з димними квітами. У майстерні люменографа Шебезука бачать кварцеві пластини, вітраж зі змінним сюжетом і роботу майстра з учнями. Для приватної розмови він відпускає учнів. Упізнавши Ярру, показує знімок давнього вітража з її родиною. Гості пригощають його солодощами Аюба.
Ярра й Азра говорять про можливість примирення з тарсійцями після зміни влади. Шебезук скептично ставиться до обіцянок і порівнює надії Аедрам із долею Князівства трьох хребтів: за його викладом, пеларські володарі забули багатовікову службу його народу та відібрали його надбання.
За словами майстра, повстанці відправляли послів до столиці заради перемир’я та участі у святі єднання, але їх повісили. Після цього Ясін Кан наказав силам відійти в гори. Шебезук допускає сутички розвідників біля Імтарового ключа, проте заперечує присутність своїх сил у Рудих горах і сумнівається, що вождь провокував би ворога біля Праксиса. Він підозрює пеларські провокації; Ярра й Азра висувають інші припущення, зокрема про можливу спробу підставити повстанців через замах на Ксавіра. Винуватців не встановлено.
Шебезук визнає свою участь у таємному зв’язку й зборі розвідданих. Передає повідомлення про руїни орбітальної батареї на схід від фортеці: пастухи перестали ходити туди, кілька зникли, гармути блукають самі. Радить шукати підказки там і просить берегти його довіру та людей.
У додатковій розмові перед відходом Ярра наголошує на спільному походженні пеларців і тарсійців від Аед. Майстер відповідає легендою про Сарсала: за його розповіддю, принца та всю його родину спалили в храмі після спроби примирення через шлюб із донькою Аркнязя. Згадує зруйнований вівтар Іргалтура під палацом. Це розповідь Шебезука, а не показаний історичний флешбек.
5. Видіння в духовному домі
Після корчми Егіль та Анук шукають духовний дім у нижньому місті. У димних кімнатах із подушками й музикою Ізора пропонує зазирнути в їхні страхи. Вони вдихають дим через клапани; жінка виймає зі скрині невеликий предмет, частини якого рухаються й резонують, і торкається чола Егіля.
Далі чергуються два видіння минулого. Анук бачить себе дитиною серед руїн космічної станції. Діти б’ються за накопичувач, поки станція руйнується. Старший хлопчик відтісняє його й забирає здобич, залишаючи в невагомості. Голос Ізори говорить про жорстоке виховання; Анук відповідає, що тепер виховує себе сам і прагне стати людиною. Хлопчик повертається й тягне його до шлюзу.
Егіль опиняється в давньому бою, коли сам іще був зброєносцем і керував мечоношею. Вибравшись із пошкодженої машини, намагається попередити Ангута про засідку. Відбивається від ворожого піхотинця в траншеї, стріляє з його гвинтівки для привернення уваги й тікає від ворожої тури. Катафракт Ангута закриває його щитом від пострілу та виносить на броні.
Прокинувшись в обіймах Ізори, Егіль повторює, що це не його вина. За годинником він оцінює минулий час у чотири-п’ять годин; Анук іще спить. Ізора закликає звільнитися від привидів минулого. Результат її втручання надалі ще невідомий.
6. Нічна розмова Ярри й Зандікуфа
Ярра повертається до покоїв Ксавіра, а потім зустрічає Зандікуфа біля двору з місячними квітами. Вони згадують дитинство та п’ють синій чай. Сенешаль розповідає про пошуки, які організував її батько, і каже, що той поспішає із Зарікару до столиці.
Вони обговорюють катафракт Ярри, який довго стояв без пілота, надії на Аед і страх втратити родові землі. Зандікуф переказує новини про братів Ярри, зокрема Ікаріара, який думав про особисту гвардію Аркнязя. Каже, що на турнір прибудуть купецькі князі з найманцями та Перший меч Гераксу.
Зандікуф пропонує стати її зброєносцем, якщо обставини змусять покинути дім. Ярра скаржиться на Сулу; сенешаль обіцяє поговорити з ним, а вона просить обійтися без тяжкої бійки. Потім він запрошує її на Театр тіней в нижньому палаці. Ярра погоджується й іде перевдягнутися; самої вистави ще немає.
7. Ігри, розповідь про напад і знайома сарха
Азра й Іссія переходять між ігровими домами нижнього Праксиса. Азра намагається провокативними репліками дізнатися про настрої мешканців. Один із гравців програє їй останні гроші; вона віддає браслет і слухає його історію.
Чоловік звинувачує повстанців у спаленні родинної мануфактури на північному заході долини. Сам він повернувся вже після нападу й переказує слова двох уцілілих про техніку з перехрещеними півмісяцями. Згадує інші зруйновані виробництва й поселення, вимоги до Ради князів відправити гарнізон, чутки про підземні дороги та нічний рух машин поблизу руїн батареї. Його звинувачення й чутки не встановлюють особи нападників.
Посеред розповіді Азра помічає в натовпі тургарську сарху, перепрошує й наздоганяє її власницю. Жінка обертається: вибілене обличчя, чорні бойові мітки, довгі коси, імплантовані чорні очі й чорні зуби Штормових круків. Вона вітає Азру «сестро» та дивується зустрічі. На цьому епізод закінчується; подальшого обміну погрозами чи пояснення її служби тут немає.