Страх і параноя
Викладено: Мішель Морен, вартовий Вогнемуру
Надолуження
Ви чудово справляєтесь з повторним освоєнням ситуації. Я знаю, що це важко, пройшло багато часу з моменту створення резервної копії, з якої ви відновлені.
Ось наступна серія новин.
Найбільш визначальний аспект транслюдства – це те, наскільки воно змінилося за останні кілька років. Від травми майже повного винищення до шоку від швидкого технологічного розвитку, швидкість зрушення сильно впливає на нашу культуру та суспільство.
Життя після Краху
Увесь наш вид страждає від ПТСР. Крах убив 95 відсотків транслюдства та викинув решту в безодню космосу. Ми звикли казати “загублені” чи “безвісти зниклі”, або навіть “примусово відвантажені”, проте правильне слово – “вбиті”. Просто вбиті. Ви дивитесь навколо на Марсі та Луні, перевіряєте соціальні стрічки трендів у тенетах, і часом здається, ніби з нами знову все гаразд, але це не так. Ми тримаємося на волосині. Нас залишилося так мало, і серед тих, хто вижив, так мало тих, хто має тіла, або тіла, що чогось вартують. Ми навіть насправді не знаємо, що сталося. Так, ТІТАНи вбили мільярди, але чому? Ми цього насправді не знаємо. Ми навіть не знаємо, чому вони зупинилися на межі нашого повного винищення. Чи було це винищення взагалі їхньою метою? А якщо ми були просто другорядною жертвою? Екссургентний вірус з’явився майже водночас із Крахом, і є всі підстави вважати, що машини ТІТАНів були заражені в дивний та непередбачуваний спосіб.
Чи можемо ми довіряти своїм технологіям?
А якщо ТІТАНи просто намагалися винищити вірус, а вбивство нас було основним вектором їхньої атаки? Але якщо це правда, чому вони примусово відвантажили так багато з нас? А якщо вони намагалися зберегти наш вид перед тим, як втекти з того, що фактично є карантинною зоною? А якщо вони намагалися розпочати фазу нашої еволюції, що може зробити нас менш вразливими перед цією більшою загрозою? Що вони знають, чого не знаємо ми? Все, що ми можемо зробити зараз – це лише фантазувати та сподіватися, що вони не повернуться, але ніхто з нас насправді не вірить у це.
Ми готові докладати неймовірних зусиль, щоб запобігти підготовці до другого інциденту з ТІТАНами. Обчислювальні скупчення, що перевищують певну силу та об’єм пам’яті, не рекомендуються, якщо взагалі не заборонені, з метою запобігання створенню плідного ґрунту для проростання скаженого ШІ. Але, звичайно, з усіма цими дослідницькими установами гіперкорпорацій та іншими секретними установами, ви дійсно вірите, що ці заборони не порушуються щодня? Юпітерці дійшли до того, що покладаються на аналогову техніку як запобіжник проти злих ШСІ, а ще є всілякі божевільні краєвики, котрі роблять все можливе, аби повністю відрізати себе від тенет, боючись зараження. Деякі люди навіть не довіряють своїм музам. Хто насправді говорить у вас у голові?
Куди поділося Людство?
Якщо вірити біоконсерваторам, то наше суспільство зіпсоване, тому що більше не є суто людським. Ми всі можемо весело стрибати з тіла в тіло, але принаймні ми мали тіло на початку, на відміну від інфожиття. Завдяки цій відсутності біологічного походження деяким дуже легко вважати ШЗІ неприродними речами, або чимось вартим побоювань, що ШЗІ можуть врешті решт виявитись більш прихильними до ТІТАНів або ще чогось нелюдського. Таке мислення буває заразним, може навіть призвести до упередженості та систематичного лицемірства, що врешті решт може зробити такі погляди самозбувним пророцтвом. Інфобіженці та справжні інфоморфи не набагато кращі з цієї точки зору. Коли ви не маєте тіла, то чи належить ваша вірність досі вашому тілесному виду? Згадайте про це, коли наступного разу хтось буде ставитись з неповагою до вашого цифрового двійника.
А ще є нещасні піднесені. Ті ж самі панікери стверджують, що ми не можемо насправді зрозуміти їхню мотивацію чи точку зору. Думка про восьминога, що походжає в людському тілі, змушує їх почуватись дуже незручно. Це ті самі люди, що ставляться до піднесених як до кмітливих тварин, і я знаю, що мене б це обурювало, якби я був одним із них. Я, напевно, почав би думати про інші варіанти місця проживання.
Кризи ідентичності
Цей страх не обмежується іншими; наші власні розуми так само є підозрюваними. Так багато з нас втратили роки свідомості під час Краху, прокинувшись у сьогоденні, яке день у день стає все більш чужим. Яка початкова точка тяглості нашого життя? Чи є нею мить народження? Чи пробудження сьогодні? Перше вбирання? Перше створення двійника? Юпітерці та інші біоконсерватори вважають, що сам факти вбирання чи егопередачі є самогубством, і що свідомість не має тяглості навіть у випадку відновлення з кортикального стеку, а є лише перенесення даних. Майже все транслюдство вважає, що це маячня, що ми, звісно, саме ті, ким себе вважаємо. Але, авжеж, ми б так і думали, чи не так? Що, якщо ввесь Крах полягав лише в тому, що ТІТАНи змушували нас прийняти ці методи, щоб їх нормалізувати? Якщо ми вже більше не живі, то за що ми взагалі боремося? Агрегат транслюдської свідомості – це єдине, що важливо, якщо прийти до таких висновків, а якщо продовжувати цю лінію мислення, то те, що може стати необхідним для її захисту, так само жахливо, як і самі загрози. І цих загроз так багато.
Непевне майбутнє
Ми ще не маємо нового дому. Принаймні не маємо справжнього. Терраформування Марсу триватиме століття, і кожне поселення, створене в Сонячній системі, відділене від безодні чи отруйної атмосфери сантиметрами сталі та палкою надією, що все буде гаразд. Звісно, наша інженерія стає все кращою, але кожен знає, що лише одна інженерна помилка відділяє від негайної та, можливо, безповоротної смерті.
Науковий поступ покращує нашу інженерію щодня, але це приносить нові ризики. Справжні ексризики, насправді. Великий колайдер вражає, але ми всі знаємо, що він буде дитячою іграшкою порівняно з тим, що буде ще за десять років, і вже є люди, що говорять про експерименти, які можуть буквально зруйнувати простір-час з імовірністю “лише” 0,000001 відсотка. Ще в XX сторіччі на Землі науковці випробували першу атомну бомбу, здогадуючись, чи не підпалить вона атмосферу всієї планети. І це мова лише про аварії.
Технології, котрі ми приймаємо як належне, штибу повсюдної нанофабрикації, двійникарства та точної біоінженерії, мають потенціал взяття на озброєння в жахливих масштабах з боку одного-єдиного зловмисника. Ніколи раніше такі широкі верстви транслюдства не мали змоги ініціювати власне самознищення. Самовідтворювані рої нанороботів-пожирачів, штучно спроєктована чума, радо готова заразити органічну матерію чи пластику, та здатність віддалено виробляти антиматеріальну зброю та без зайвих зусиль її застосовувати – все це в межах теоретичних можливостей безлічі осіб. До цих пір їх здебільшого вдавалося зупинити, але коли наша удача вичерпається?
Мертві планети
Ми будемо не перші з тих, чия удача вичерпається. З того часу, як ми почали досліджувати брами пандори, ми знаходимо залишки однієї мертвої чужої цивілізації за іншою. Їхні руїни розкидані по всій галактиці. Щось завадило їм вижити, або принаймні вижити так, щоб ми могли це помітити. Чому транслюдству варто очікувати іншої долі? Ми вже були майже винищені один раз, і менш ніж за десять років потому ми стрибаємо через ці чужинські брами, щоб гуляти по руїнах цілої купи чужих цивілізацій, які також гралися з брамами.
Я чимало думаю про Іктомі. Ми знаходимо більше решток цього зниклого космічного розумного виду, ніж будь-якого іншого. Вони могли бути великими членистоногими із технологіями та культурою, які ми мало розуміємо, але доволі схожими на нас, я гадаю. Їхні руїни розкидані по багатьох знайдених екзопланетах. Рештки їхньої культури свідчать, що вони були кмітливими та, можливо, боялися чогось. Можливо, брам. Лишень десять тисяч років тому Іктомі були квітучою цивілізацією, а потім – нічого. Що сталося з цими дивними космічними павуками? Чи очікували вони кінця, чи застав він їх зненацька? Чи прийшов він через брами? Ми майже нічого не знаємо про ці штуки чи тих, хто їх збудував, але радісно телеграфуємо себе крізь галактику. Чи не є лишень питанням часу, коли щось нас помітить? А якщо вже помітило?
Комісіонери
Єдині істоти, що можуть мати відповіді на ці питання – не люди, і якщо вони ці відповіді мають, то нам не кажуть. Я маю на увазі Комісіонерів, звісно. Вони єдиний доказ того, що будь-яка з інших цивілізацій вижила достатньо довго, щоб вступити в контакт з іншим чужим видом. Якщо вам цікава моя думка, то Комісіонери додають більше питань, ніж вирішують. Вони стверджують, що є посланцями групи цивілізацій та що лише нещодавно вирішили, що ми гідні вступу в контакт із нами. Чому саме зараз? Чи прибули вони, щоб допомогти нам через співчуття щодо переживання власної сингулярності? Вони вже видали деякі зловісні натяки про брами та ШІ, але чи справді вони прибули для допомоги, чи стежать за нами, бо бояться, що ми вліземо в щось, що може загрожувати їхній власній цивілізації (або цивілізаціям)? Що, насправді, є їхньою цивілізацією? А раптом вони навіть є не чужинцями, а лише троянськими кіньми ТІТАНів у якійсь прихованій грі, яку ми не можемо навіть уявити. Перший контакт відбувся зразу після Краху, а отже, вони мусили стежити за нами деякий час, якщо вони насправді чесні. Чи не злякав їх екссургентний вірус настільки, що вони вирішили придивитись ближче? А якщо вони є екссургентним вірусом? Я вже відійшов дуже далеко від теми, знаю, але серйозно, що ми справді знаємо про Комісіонерів?
Вогнемур
Нічого з цього не є новиною для Вогнемуру, звісно. В нас є блискучі, зосереджені та щиро добрі люди, що думають про ці речі цілими днями. Але до чого це призводить? Ви виконуєте накази від свого заступника, але чи знаєте, з ким спілкується заступник? Чи зустрічали ви свого заступника особисто? Що взагалі тепер означає “особисто”? Коли вас викликають для розслідування на якійсь далекій шахті на Тритоні, то наскільки ви впевнені, що справді прямуєте в справах Вогнемуру, а не через те, що якась конкурентна видобувна корпорація підробила протокол захисту Вогнемуру та обдурила вас, щоб ви знищили їхнього конкурента? Що, як Вогнемур був скомпрометований на найвищих рівнях? А раптом він завжди служив іншій меті? Що б ви зробили з цим? Що б ви могли зробити з цим?
Відчуваєте параною? Добре. Тримайте її поруч. Використовуйте її. Вона знадобиться.