Keyboard shortcuts

Press ← or → to navigate between chapters

Press ? to show this help

Press Esc to hide this help

Поселення

Джерело: Ваш позаземний дім, Післякрахове видання

Транслюдство розповсюдилося майже в кожну щілину Сонячної системи, а деякі сміливі душі відважилися пройти через брами та до того, що лежить за ними. Для тих з нас, хто ніколи не подорожував далеко за межі місць, в яких ми оселилися після Краху, може бути складно слідкувати за розмаїттям поселень і розуміти його. Я сподіваюся, що цей короткий огляд заповнить деякі прогалини та надихне вас дізнатися більше, або, можливо, навіть вирушити подивитися на деякі з цих поселень!

Планетарні поселення

Планетарні поселення можуть існувати на будь-якій планеті, місяці або астероїді, де природна гравітація достатня для того, щоб протягом значного періоду часу ходити, а не ширяти. Нижня межа того, що вважається планетарним поселенням, є довільною і накладається на вищу межу мікрогравітаційних поселень.

Для тих, хто знайомий лише з обертальним тяжінням і ніколи не бував на планетах, не бачив ЗД або ВР гравітаційних світів, є кілька речей, на які варто звернути увагу. На гравітаційному світі не так легко визначити, який напрямок – за годинниковою стрілкою, а який проти, або де знаходиться вісь обертання. Немає помітних змін у кутовій швидкості або силі тяжіння при русі вгору або вниз по споруді, ліфти ніколи не нахиляються та не рухаються по кривій траєкторії, а дивацькі криві кинутих чи летючих об’єктів є щонайкраще параболічними. Все це може трохи збивати з пантелику та здаватись нудним, якщо ви не звикли до цього.

Купол

Купольні поселення – це замкнені області з тиском на поверхні планетного тіла. Вони можуть бути як великими наметами, так і містами з тисячами жителів. Середовище всередині купола спеціально створене так, щоб бути схожим на Землю. Кратери ударів метеоритів, з краєм кратера, що слугує природною основою для даху із зазвичай мозаїчною архітектурою, є улюбленими розташуваннями для куполів. Зазвичай є повітряні шлюзи до поверхні, а також обширні підземні зони проживання. Підземний транспорт між куполами та іншими поселеннями не є рідкістю. Куполи зазвичай робляться прозорими під час денних циклів; більші міста проєктують відео або голографічні зображення на внутрішню сторону купола. Тканини куполів захисні та самовідновлювальні, але не незнищенні. Частина з них вкривається покриттям, отриманим з місцевих матеріалів, для ізоляції та захисту від мікрометеоритів та радіації.

Заглиблені

Серед заглиблених поселень – різноманітні копальні, печери, тунелі та інші штучні або природні підземні приміщення. Перевагою заглиблених поверхонь є захист від радіації та будь-яких жорстких елементів на поверхні. Заглиблені поселення поширені по всій Сонячній системі, їх чимало на Луні, Марсі, Меркурії та супутниках Юпітера.

Батискаф

Батискафи, спершу збудовані для дослідження глибин океанів Землі, надають атмосферу для дихання в водних середовищах, що зазвичай має тиск, наближений до норми Землі. Вони зазвичай мають міцну конструкцію, оскільки повинні витримувати високий тиск на глибині. Батискафи поширені в підземних океанах Енцелада, Церери та Європи, і відомо, що вони існують з подібною функцією на екзопланетах з атмосферами високого тиску, а також на поверхні Венери. Більші батискафи прив’язані до дна середовища (або, у випадку Європи, до крижаної стелі-кірки), тоді як менші батискафи є мобільними та можуть досліджувати глибини. Повітряні шлюзи дозволяють доступ до водного середовища.

Пошук Solarchive :: Біологічні поселення

Серед багатьох матеріалів і методів будівництва поселень є біологічні. Такі поселення не зовсім вважаються окремим типом, оскільки вони все ж є планетарними, центрифужними або мікрогравітаційними. Однак біологічні поселення відображають більш унікальні естетику, філософію або проєктні рішення. Нижче наведено кілька прикладів.

Лорика

Гіперкорпорація Ecologene створила це натхненне комахами біопоселення на астероїді біля Марсу. Один колишній контрактник описав його середовище як таке, що має хітинову естетику, з чутливими до руху та хімічних з’єднань волосками, що ростуть з усіх поверхонь. Крім цього, мало що відомо. Чутки про зв’язки між Лорикою та чужомовним інсектоїдним кладом серед троянців Юпітера були оголошені Ecologene «безпідставними та неправдивими».

М’ясосел

Найвідоміше біологічне поселення – безсумівно, М’ясосел. Його походження – загадкове, але вважається, що воно почалося як мистецький морф ексцентричного біодизайнера. Серед відвідувачів і мешканців М’ясосела – митці, які насолоджуються його існуванням, прихильники, які поклоняються йому, і вчені, які вивчають його. М’ясосел схильний обмежувати свої взаємодії з іншими, але іноді здається, що він насолоджується роллю наглядача-жартівника.

Нан Тані

Нан Тані – це комета, чия сильно нахилена орбіта була змінена так, щоб вона перетинала орбіту Меркурія якраз в точці перигелію, а також між орбітами Урану та Нептуну в афелії. До Краху група екодизайнерів з Південно-Східної Азії створила там поселення – дерево Дайсона, сформувавши генетично модифікований організм, що може рости з самої комети. На момент останній сеансів зв’язку перед Крахом у порожнинах Вседерева вже були осередки квітучих екосистем з атмосферою, придатною для дихання. Повертаючись зі своєї орбіти високо над зовнішньою системою, Нан Тані тепер наближається до внутрішньої системи, але його поточний стан залишається невідомим.

Нова черепашкова республіка

Це центрифужне поселення, натхненне темою “втечі на безлюдний острів”, збудовано з біоматеріалів, натхненних коралами, і присвячено прагненню до чистого щастя та внутрішнього миру. Побудоване з місяця астероїда Атіри, воно знаходиться в межах внутрішньої системи, всередині орбіти Землі. Відносно не постраждавши від Краху, воно пишається своєю естетикою карибської культури та безкінечними піщаними пляжами.

Аеростат

Аеростати – це об’ємні структури, що ширяють в густій атмосфері. Їх відмінними рисами є легкі конструкції та обширний внутрішній простір, що має нижчу густину, ніж навколишня атмосфера, завдяки чому з’являється піднімальна сила. Щоб забезпечити стабільність, об’ємні камери, які забезпечують піднімальну силу, розташовані вгорі структури, а більшість простору для проживання та місця для стикування зазвичай розташовані під сподом, хоча відомо, що деякі мають платформи для посадки або місця для проживання синтморфів на даху структури. Аеростати поширені на Венері, а також присутні в хмарах Сатурна, Урану та Нептуна. Більшість аеростатів дрейфують з течіями, хоча деякі рухаються за допомогою буксира чи прив’язані до поверхні.

Центрифужні поселення

Є чимало різновидів і філософій центрифужних поселень. Їхня визначальна особливість – обертання. Особа, що перебуває на внутрішній поверхні поселення, що обертається, відчуває силу, що імітує тяжіння (зазвичай відповідне стандартові Землі чи Марсу). Ця сила завжди перпендикулярна осі обертання та спрямована геть від цієї осі (тобто коли стояти всередині кільця, то голова буде спрямована до осі). Чим швидше обертання, тим більша ця сила. Якщо підніматися ближче до осі, тим самим зменшуючи свою кутову швидкість, то сила зменшується, поки не досягне невагомості на осі. Обертальні поселення мають інженерні особливості штибу великих коліс внутрішнього моменту, які використовуються для прискорення чи зменшення швидкості обертання поселення, та балансувальних мас, які автономно регулюються задля стабільності. Стикувальні порти розташовані на одному чи обох кінцях осі, даючи кораблям змогу стикуватись без необхідності синхронізуватись із обертальною швидкістю. Ліфти забезпечують доступ до внутрішньої поверхні.

На противагу старовинним зображенням обертальних поселень, у дійсності вони рідко мають вікна у зовнішніх стінах, крім обсерваторій і торів. Внутрішні поверхні здатні відображати будь-який тип зображень з вишуканою точністю, а спектр Сонця можна відтворити з точністю. Також вікна є слабкими точками конструкції, а зовнішню поверхню краще використовувати для збору сонячної енергії.

Сучасні центрифужні поселення приблизно можуть бути згруповані в три головні типи на основі своєї геометрії, а також різні підтипи на основі методу будівництва чи іншої особливості. Немає реальної функціональної різниці, оскільки центрифужні принципи однакові.

Тор

Тороїдальні поселення нагадують колесо, що має шпиці, які з’єднують його з центральною стикувальною станцією. Вони зазвичай мають простішу конструкцію та меншу кількість мешканців, ніж центрифужні поселення інших типів. Не є рідкістю подвійні тори з секціями, що обертаються в протилежних напрямках. Тори найпоширеніші на низьких планетарних орбітах і часто мають багато вікон для спостереження за планетою знизу. Коли стояти на внутрішній поверхні тора з великим відкритим простором, то здається, що поселення вигинається вгору в двох напрямках, поки не ховається за стелею. Тори іноді називають колесами фон Брауна або стенфордськими торами, на основі ранніх концепцій 20-го століття.

Циліндр

Циліндричні поселення різних видів є переважним типом центрифужних поселень. Серед корисних класифікацій:

Циліндр О’Нейла: Великі циліндричні поселення, збудовані за певними фіксованими розмірами, так названі на честь фізика 20-го століття Джерарда К. О’Нейла. Вони зазвичай є великими мегапроєктами та відомі завдяки меншому внутрішньому поділу, меншій кількості рівнів проживання та величезному внутрішньому простору, що відтворює екосистему, схожу на Землю. Однак дизайн О’Нейла вважається застарілим за сучасними стандартами. Жодне поселення, засноване на його оригінальному дизайні, ніколи не було побудовано, хоча існують різні сучасні варіації.

Коли стояти на внутрішній поверхні циліндра, то середовище вигинається вгору з кожного боку, так що далекий бік поселення знаходиться безпосередньо над головою, на протилежному боці циліндра. Циліндри зазвичай достатньо великі, щоб вміщати міста та обширні штучні пейзажі. Багато з них мають сонячні електрохімічносвітні труби вздовж осі, що забезпечують внутрішній цикл дня та ночі.

Поселення Фішера: Прототипне циліндричне поселення з незалежними модулями, назване на честь плідного космічного архітектора 21-го століття Ч.Ф. Фішера, складається з коротших циліндрів, які іноді називають поселеннями-дисками, що зазвичай з’єднуються докупи, коли готові нові одиниці. Це дає змогу створювати суттєво великий внутрішній простір зі складними екосистемами – менші версії поселень-мегапроєктів типу О’Нейла, але маючи переваги швидшого будівництва та здатності кожної одиниці мати власну унікальну екосистему або навіть бути окремим державним утворенням. Частина одиниць залишаються дуже незалежними від інших, і єдиним з’єднанням залишається центральна магістраль, тоді як інші з’єднують одне одному корпуси та назавжди зливаються. Якщо модулі не злиті докупи, то немає потреби, щоб кожна одиниця групи мала однакову швидкість обертання, а також не обов’язково, щоб кожна одиниця мала однаковий радіус. Оскільки такі одиниці теоретично незалежні одна від одної, то вони можуть залишити певну агломерацію та стати цілком незалежними, або ж приєднатися до іншої групи Фішера. Одиниці Фішера нерідко мають велику кількість рівнів проживання, які іноді простягаються від земного тяжіння до марсіанського та далі, з парками та відпочинковими зонами на всіх рівнях. Попри певні розбіжності, довжина та радіус одиниць Фішера зазвичай стандартизовані близько одного кілометра, і рідко мають радіус, що перевищує два кілометри. Поселення Фішера зазвичай існують як конфедерації, в яких кожна одиниця зберігає відносну незалежність.

Полікатойкія: Циліндричне поселення, модулі якого залежні одне від одного, зветься полікатойкією. Такі поселення складаються з капсул, кілець, сегментів кілець чи інших взаємопов’язаних форм, які поступово будуються, як вздовж осі обертання, так і назовні від неї. Обертальна збиральна система дає змогу додавати нові сегменти, не перериваючи обертання поселення, при цьому основною вимогою є те, щоб нові сегменти додавалися таким чином, щоб це було збалансовано відносно осі обертання. Сегменти зазвичай не призначені для незалежності від поселення, і їхні інженерні системи та системи життєзабезпечення зазвичай є частиною підструктури поселення, яка сама розбудовується по мірі росту поселення. Полікатойкії відомі своїм швидким будівництвом, меншою кількістю відкритого простору та часто лабіринтним внутрішнім плануванням.

Циліндр Рейгана: Версія циліндричного поселення Юпітерської республіки – циліндр Рейгана. Великий циліндричний простір вирізається всередині астероїда, а вирізаний матеріал закріплюється ззовні, щоб забезпечити стабільність під час обертання. Цей метод будівництва чудово підходить для захисту від високорадіаційного середовища навколо Юпітера, але біоконсервативний страх республіки перед передовими технологіями робить ці поселення набагато менш приємними, ніж вони могли б бути. Хронічні проблеми зі стабільністю, структурною цілісністю та надійністю систем життєзабезпечення здобули цим поселенням глузливе ймення з боку інших фракцій: “поселення-саркофаг”.

Циліндр Гамільтона: Останнє втілення циліндричного поселення, циліндри Гамільтона, це втілення найновіших технологій, серед яких передові нанотехнології, матеріалознавство, нейронаука та обчислювальні технології. Зовнішня оболонка з силікатного композиту забезпечує скелетну структуру та захист від космосу. Внутрішній середній шар збирає відходи та ресурси, зібрані дронами з навколишніх планет, місяців або астероїдів. Нанофабрикатори та біореактори в цьому шарі підтримують інфраструктуру наносистем, що забезпечують цикли навколишнього середовища. Шар розподілених нанокомп’ютерів функціонує як нейронний прошарок – мозок циліндра – що контролює різні його системи. Циліндри Гамільтона усвідомлюють своє оточення, як внутрішнє, так і зовнішнє, і є машинами, що живуть і зростають. Наразі існує лише три циліндри Гамільтона: один в системі Урану та два біля Сатурна.

Сфероїд

Іноді майже досконалі сфери, але частіше протяглішої форми, сфероїдні поселення часто називають сферами Бернала на честь вченого Джона Десмонда Бернала, який вперше описав такі поселення в 1929 році. Основний житловий рівень зазвичай розташований на смузі, що простягається від однакових широт північної та південної півкуль. Це утворює житлову поверхню, схожу на поверхню циліндра. Під основним житловим рівнем знаходяться додаткові, поступово менші рівні житла та інженерні секції. Більші сфероїди можуть мати кілька ступенево менших рівнів з поступово меншою силою тяжіння, що простягаються до полюсів.

Ситуативні

Так роблять рідко, проте можливо зібрати центрифужне поселення, з’єднавши модулі та обертаючи їх навколо центру мас. Ці структури зазвичай є нестійкими та неідеальними, оскільки їхні модулі не призначені для цієї мети, але це дешевий варіант для поясників і краєвиків, які потребують штучного тяжіння та мають небагато варіантів.

Мікрогравітаційні

Мікрогравітаційне середовище утворюється тоді, коли об’єкт перебуває в стані вільного падіння, як на орбіті чи коли гравітація дуже слабка, як на більшості астероїдів. Мікрогравітаційне середовище також можна називати невагомістю чи майже невагомістю. Мікрогравітаційні поселення не мають обмежень на форму, розмір, архітектуру, метод будівництва чи матеріал. Попри те, що вільне падіння може бути викликом для тих, хто звик до гравітаційних середовищ, невагомість ідеально підходить для певних завдань і процесів.

Бджолиний вулик

Бджолині вулики – це тунелі, печери та викопані простори в мікрогравітаційних астероїдах і місяцях. Більшість бджолиних вуликів створюються, коли сквоттери захоплюють покинуті астероїдні копальні. Коли докласти трохи зусиль: герметизацію, повітряні шлюзи та додавання систем життєзабезпечення та контролю навколишнього середовища, то біоморф може отримати комфортний житловий простір, тоді як синтморф може вдовольнитися навіть незначними модифікаціями, або навіть взагалі без них. Мешканці нерідко пробивають додатковий простір і проходи при зростанні населення. Бджолині вулики мають схожі переваги, недоліки та вимоги до підземних планетарних поселень. Комети, слабо зв’язані кам’яні купи та астероїди з дуже швидким обертанням, як правило, не підходять для бджолиних вуликів, а дуже малі астероїди зазвичай мають проблеми зі стабільністю, що роблять їх непридатними.

Покинуті копальні, на основі яких будується більшість бджолиних поселень, швидко стають рідкістю, оскільки прогрес у матеріалознавстві та видобувні технології останнього покоління дають змогу переробляти цілі астероїди безпосередньо на ресурсну масу, сировину для фабрикаторів, поселення, кораблі, радіаційний захист, сонячні панелі чи інші промислові товари.

Скупчення

Скупчення – це супупності спеціалізованих модулів, сполучених безпосередньо чи взаємопов’язаних в решітку на орбіті. За умови високоякісного будівництва та вбудованої підтримки сучасних технологій скупчення може мати всі зручності та можливості будь-якого іншого поселення. Окремі модулі мають різні функції: житло, сховище, землеробство, виробництво, стикування тощо. Більшість скупчень мають розподілені по всій мережі окремі модулі життєзабезпечення та середовища. Більші скупчення можуть бути розділені на квартали, що поділяють енергію та інші ресурси, або навіть діють як окремі державні утворення. Скупчення гіперкорпорацій зазвичай регламентовані та симетричні, тоді як скупчення автономістів більш хаотичні та безладні. Центрифужні поселення та поселення-скупчення часто знаходяться поруч чи з’єднані в межах одного конгломерату.

Оболонка Нуестро

Існує кілька варіацій оболонки Нуестро, проте базовий проєкт складається з кількох жорстких ребер, що симетрично виходять з однієї центральної точки. Додаткові кільцеві структури під’єднуються через ребра, даючи змогу рухатись між ними та забезпечуючи стабільність. Різні модулі під’єднуються до ребер, кілець та один до одного безпосередньо чи через потокові магістралі. Це, по суті, велика стабільна рама для поселення-скупчення. Ребра та кільця зазвичай мають внутрішні проходи та періодично розташовані повітряні шлюзи, до яких на постійній основі приєднуються більші модулі-поселення. Вся структура вміщена в межах і прижднана до геодезичної сфери, покритої гнучкою самовідновлювальною сіткою, призначеною для захисту від мікрометеоритних ударів.

Оболонка Тенмай

Базова структура оболонки Тенмай робиться з зовнішньої оболонки циліндричного або сфероїдного центрифужного поселення, але не містить очікуваної внутрішньої структури. Замість цього вона містить велику, захищену, зазвичай під тиском, мікрогравітаційну зону, що може бути кілька кубічних кілометрів завбільшки. Зовні оболонка Тенмай має вигляд центрифужного поселення такої ж форми та зазвичай має подібні стикувальні порти там, де була б вісь обертання. Внутрішній простір може бути порожнім, буквальними джунглями з рослин, пристосованих до мікрогравітації, хаосом тривимірного лабіринту з неправильними кутами або дисциплінованим порядком із кошмару офісного працівника з комірки.

Інші поселення

Кілька різновидів поселень існують на межі класифікацій або виходять за їх межі.

Процесорний центр

Попри те, що спільноти інфоморфів можна зустріти в інших поселеннях, процесорний центр – це виділене обчислювальне середовище, розроблене виключно для безтілесних. Процесорне поселення, також відоме як ноосфера, має величезне обчислювальне ядро, обширні системи енергогенерації та дослідницькі центри, пов’язані з архітектурою, інженерією, програмуванням та еволюцією обчислювальних систем. Такі центри підтримують кілька масштабних симуляційних середовищ, здатних приймати десятки тисяч інфоморфів. Ці поселення викликають підозру у деяких через їхню здатність давати прихисток ШЗІ чи ставати точками появи ШСІ, а також через звинувачення у заборонених дослідженнях зі ШІ та когнітивістики. Процесорні поселення мають потужні системи захисту та оборони.

Егопередача на процесорний центр заохочується його мешканцями, адже ознайомлення перемагає страх. У симуляційному просторі можна відчути будь-яке середовище: бездоганні реконструкції Землі до Краху, фантастичні світи з художніх творів, небесні притулки чи навіть дивні та іноді тривожні враження, створені на ходу зі спогадів та бажань усіх присутніх у симуляційному просторі.

Поганський рій

Поганський рій – це радше не поселення, а спосіб життя. Такі рої походять від космічних кораблів, що допомагали евакуювати Землю. Навантажені біженцями, вони не могли знайти жодних місць, готових їх прийняти, і по суті стали кочовими таборами біженців. Багато з них зібралися навколо частин частково зруйнованих поселень та інших споруд, пошкоджених під час Краху. В дорозі ці споруди буксирують баржі з переробленими двигунами, або ж вони взаємопереплітаються з космічними кораблями у так званих решітках ЛаФранса. З часом ці біженці об’єдналися з наявними кочовими народами, ставши Поганню. Ці спільноти сильно відрізняються за культурою, мовою, організацією та багатством. Вони включають все, від переповнених клоак до егалітарних анархістських громад і блискучої розкоші організованих злочинних банд, і все, що між ними. Ці кочові карнавали позбавлених усього є центрами беззаконня, піратства, чорних ринків і дивацтва. Якщо ви шукаєте щось заборонене, небезпечне або збочене, то знайдете це тут.

Бляшана банка

Поселення – бляшані банки – це невеликі модулі простої конструкції та лише з найбільш базовими системами життєзабезпечення. Багато з них – це не більш ніж перероблені вантажні контейнери. Вони можуть бути самотніми або ж приєднаними до великих мереж бляшаних банок чи інших мікрогравітаційних поселень. Вони нагадують про найраніші дні космічних польотів і не користуються популярністю серед тих, хто може дозволити собі щось краще. Є кілька бляшаних банок, які використовуються понад століття. Цікаво те, що ці поношені реліквії стали цінними для деяких антикварів та ретрофілів, які старанно підтримують їх та стають експертами у їхніх древніх системах.