Спадок Землі
Джерело: 10 років: Погляд назад, до витоку (витяг)
Десятиліття минуло з того часу, як транслюдство евакуювалося з Землі, залишивши її ТІТАНам. У цю річницю Краху ми згадуємо про втрату рідного дому транслюдства та все, що вона означала.
Осмислення втрати
Крах Землі став для транслюдства зміною парадигми. Практично кожен втратив друзів і рідних. Багато хто загинув сам, але був відновлений поза Землею. Домівки, домашні улюбленці, кар’єри та особисті речі зникли в хмарі радіоактивного пилу. Цілі держави, культури та мови – були винищені. Люди не тільки були змушені починати з нуля, багато хто повинен був навчитися, як жити новим життям: в нових морфах, приновій гравітації, за нової економічної системи, в середовищі, яке було цілковито чужим.
Хтось був більш ніж готовий залишити Землю позаду, заходячи настільки далеко, що аж відфільтрував усі згадки про неї зі своїх стрічок. Біль занадто великий, спогади – занадто жахливі. Це особливо правдиво для тих, хто пережив травму в останні дні на Землі – а ще більше для людей, чиє життя на Землі було боротьбою від самого початку, через війни, кліматичні кризи або особисті стосунки.
Для деяких осмислення Краху потребуєе не лише лікування ПТСР. Ці транслюди розглядають ці зміни як відкриті двері, як шанс на нові можливості. Це може означати пірнання в дослідження нових ідентичностей, нових особистостей, нових сексуальностей, нових морфів. Для мас біженців, що стали роями Погані, це стало прийняттям експериментів, можливістю дослідити нові стилі життя та розширити межі гедонізму. Коли ти ледь переживаєш кінець світу, і вимирання стукає в твої двері, то можна жити життям на повну. Немає сенсу триматися минулого, бо все може скінчитися будь-якої миті.
Туга за Землею
Не всі радо покинули думки про Землю. Для людей, що живуть на Луні чи орбіті Землі, вона залишається видимим нагадуванням у небі над головою, пам’ятником, який не так просто забути.
Суперечки щодо того, чи не варто “повернути собі” Землю, регулярно відновлюються в громадському дискурсі. Палкі повертачі наполягають, що нашим обов’язком є виправлення помилок минулого, щоб довести самостійність чи панування транслюдства, щоб повернути собі те, що наше за правом. Ті, хто критично ставиться до сучасного шляху транслюдства, без сумніву вбачають у цьому шанс на повернення до міфологізованого стану речей, на відродження старих і правильних шляхів. З цього погляду Земля залишається потужним символом спокути.
Дійсність, звісно, полягає в тому, що ніхто не знає, що принесе повернення Землі транслюдству. Розмови про орбітальні бомбардування та висадку військ – це лише фантазії. Ніхто не впевнений, що ТІТАНи зникли. Вторгнення на планету може знову розбудити їх, зі страшними наслідками для всього в Сонячній системі. Навіть якщо вони відсутні або сплять, їхні машини та нанорої залишаються значною загрозою. Крах незворотно змінив клімат Землі. Відновлення біосфери нашої батьківщини потребуватиме величезних зусиль з великою ціною. Тому громадська думка поки проти таких зусиль … поки що.
Блокада
Жодне угруповання не заявило публічно про відповідальність за розміщення блокади навколо Землі, невдовзі після Краху. Спершу вважалося, що це захід стримування – щоб утримати ТІТАНів усередині – але ця система, очевидно, діє для обмеження руху в обидва боки. Більшість упевнена, що за цим ховаються дії Планетарного консорціуму, але він ніяк не прокоментував цю тему. Насправді, це можуть бути інші угруповання: Юпітерці, олігархічна кліка, можливо, навіть самі ТІТАНи.
Що ми знаємо – те, що будь-який корабель, який спробує пройти між 300 та 350 кілометрами висоти, якраз нижче низької орбіти Землі, в будь-якому напрямку, атакований кількома смертоносними супутниками-вбивцями. Жодних попереджувальних пострілів. Навіть якщо уникнути збройних платформ, то є інші небезпеки: приховані розумні міни та хмари швидкісного космічного сміття, що залишилися в орбіті, залишки минулих битв. Протягом років чимало кораблів намагалися прорватися через цю блокаду; більшість з них зазнали невдачі.
Інфоапокаліпсис
Один з аспектів Краху, що досі має вплив, це приголомшлива втрата інформації. Величезні обсяги архівів, записів і даних були втрачені. Культурні скарби та фізичні носії, які не були оцифровані, – знищені. Держави та гіперкорпорації втратили свою організаційну пам’ять. Борги, банківські баланси, кримінальні записи, записи про власність, правовий кодекс і навіть частина історії та наукових знань були видалені. Цілі життя та ідентичності людей були стерті.
Дехто скористався цією можливістю почати з нуля, взявши собі нову ідентичність. Інші спостерігали, як їхнє становище та досягнення зникають у забутті.
Через десять років по тому ми досі страждаємо від нестачі даних. Науковці відновлюють старі праці. Слідчі відшукують і возз’єднують загублених родичів. Суди вирішують суперечки. Історики заповнюють прогалини.
Реліквії Землі
Один з методів примирення з минулим – збирання реліквій із Землі. До Краху відносно небагато предметів вивозилися з Землі, адже це було дорого та непрактично. Врешті решт, більшість речей можна нанофабрикувати на місці. Тепер ці речі надзвичайно цінні. Навіть невеличка іграшка чи сувенір може вартувати більше за найновіший дизайнерський біоморф. З’явився новий чорний ринок для реліквій Землі, що призводить до діяльності з контрабанди з Землі більшої кількості реліквій, незважаючи на великий ризик.
Кримінальні картелі та повертачі фінансують і направляють численні команди для порушення заборони. Така діяльність є надзвичайно ризиковою, адже необхідно обійти армаду супутників-убивць і отруйний пекельний ландшафт, населений переважно воєнними машинами ТІТАНів і екссургентами. Навіть якщо вижити та віднайти цінні реліквії, то вивезти їх – іще складніше. Це фактично самогубча місія, але оплата може бути того варта.
Ще більше все ускладнюючи, частина реліквій, отриманих із Землі, ховає небезпечні нанорої та навіть екссургентний вірус, що призводить до небезпечних вибухів захворюваності. Оскільки кожна реліквія може бути потенційним вектором небезпеки, то мисливці та продавці артефактів є високоцінними цілями для влади та мисливців за головами. Звичайно, вартість технологій ТІТАНів на чорному ринку може бути ще вища, що робить ризик доцільним для зухвалих розкрадачів могил.
Полювання на реліквії призвело до вибуху ринку підробок, не лише для обдурення багатих колекціонерів, але і як товару масового вжитку. Артефакти можна сканувати та відтворювати за допомогою нанофабрикації, що робить визначення автентичності складним. Володіння фальшивими реліквіями стало модним у деяких колах, доводячи, що ностальгія все ще має потужний вплив на популярну культуру.
Не кожна реліквія є фізичною, і не кожна реліквія цінується суто через свій зв’язок з минулим. Мисливці за скарбами також прагнуть розкрити таємниці, поховані на Землі, від корпоративних планів, прихованих у серверних фермах, до стародавніх мистецьких форм і мов, що існують лише в загублених кортикальних стеках та резервних копіях его, що залишилися. Мільйони видів тварин і рослин, і навіть деякі проєкти піднесених були також втрачені, серед яких слони, денисівці та кілька видів китів.
Старі ідентичності
Навіть якщо Земля ніколи не буде повернута, то багато хто все одно засновує свою ідентичність на тому, ким вони були до Краху. Незважаючи на зусилля Консорціуму та інших сил і фракцій зі скидання зовнішніх ознак минулого, різні старообрядці розглядають себе радше як громадян своєї рідної країни у вигнанні, ніж як громадян планети чи поселення, де живуть. Вони прагнуть підтримувати традиції своєї старої культури, в тому числі ворожість щодо інших країн і етнічних груп. Такий менталітет особливо панує в Лунно-Лагранжевій спілці, де чимало спільнот біженців досі розділені за культурами та мовами. Дехто став більш відокремленим у намаганні захистити ідентичність, відкидаючи вплив зовні. Це призвело до розколу, оскільки між групами спалахують конфлікти, що призводить до правових суперечок, а іноді – до справжнього насильства. Ті, хто прагне ще більшої ізоляції, створили спільноти краєвиків у віддалених регіонах Сонячної системи, відрізаючи себе від решти транслюдства, щоб зберегти свій спосіб життя. Симуляційні простори ВР, що відтворюють місцевості Землі, залишаються надзвичайно популярними, особливо серед інфобіженців.
Попри ці намагання, культурна ізоляція продовжує руйнуватися. Перевбирання підриває застарілу концепцію етнічних відмінностей. Початкова схильність людей вбиратися в морфи одного етносу чи дотримуватися упередженого ставлення до певних моделей, коли ця технологія лише з’явилася, зменшується з кожним роком. Сучасні біоморфи – це суміш генетичних рис, що ще більше підкреслює, що етнічність – це лише соціальна концепція. Тенетна взаємопов’язаність також полегшує перехід ідеологічних бар’єрів і втечу з культурних бульбашок. Соціологи припускають, що це лише питання часу, коли більшість націоналізму та культурних ідентичностей старої Землі практично вимруть, обмежившись невеликими біоконсервативними анклавами.
Варто зауважити, що все збільшується відхилення від традиційного шаблону людини. Дизайнери все більше схиляються до нелюдських подів і біоморфів, а також синтморфів із нелюдиноподібним плануванням і функціями тіла. Попри те, що такі морфи нерідко вважаються екзотичними – а іноді їх навіть забороняють – їхня присутність стає нормою, особливо в зовнішній системі. Чим більше транслюдей знайомляться та звикають до нелюдських уборів, тим швидше цей процес прискорюється. Нарешті, хоча людська форма є досить функціональною, вона еволюціонувала для певних умов; в багатьох ситуаціях інші морфи просто адаптивніші.
Нова рідна планета
Найагресивніша протидія спадку Землі походить від самого Планетарного консорціуму. Цей конгломерат наполегливо просуває Марс як нову рідну планету транслюдства, яка незабаром буде терраформована в Едем, що перевершить Землю, і стане центром нової галактичної цивілізації, що поширюється за допомогою брам. Позиціонуючи Марс таким чином, Консорціум також пропонує себе як лідера транслюдства. ЗМІ Консорціуму регулярно знижують значення згадок про Землю, зосереджуючись на марсіанських справах, а також поширенні Консорціуму та його футуристичних ідеях. Ця позиція, спрямована в майбутнє, вітається більшістю громадян Консорціуму, які прагнуть відкинути минулі жахи та невдачі.
Такий порядок денний не схвалюється повертачами, які вважають, що ресурси, що витрачаються на терраформування Марсу, можна було б краще використати на Землі, або іншими політичними фракціями, які поглядають на показну велич і м’який імперіалізм Консорціуму скоса. Проте Консорціум – не єдина сила, що просувається вперед і применшує минуле. Як Вранішня зоря, так і Ультимати – виступають за вільне майбутнє транслюдства. Навіть титанійці та автономісти підкреслюють потенціал транслюдства, відзначаючи Землю не лише як трагедію, але і як урок наших соціальних та економічних невдач. Для всієї Сонячної системи Земля слугує прикладом того, що може піти не так. З цієї причини, розширення на екзопланети заохочується, щоб поширити транслюдство та збільшити наші шанси на виживання.
Ті, хто вижив на Землі
Ніхто не знає, скільки людей вижило на Землі. Дехто оцінює, що десятки чи навіть сотні тисяч можуть жити десь там, заховані в запечатаних поселеннях, відрізаних від машин ТІТАНів і зовнішнього світу. Інші могли вижити на руїнах, якимось чином уникнувши смертельної хватки нанороїв, радіації, екстремальної погоди, відсутності їжі та забрудненої атмосфери. Цілі склади можуть досі містити тих, хто спить у кріобаках, або банки даних, наповнені відвантаженнями та резервними копіями. Єдині відомі скупчення транслюдей на поверхні – це екссургенти та маріонетки ТІТАНів, цілі метрополії, що все ще працюють згідно з капризами їхніх зниклих машинних господарів.